Рибне господарство Усть-Ілімськ, 1995-2004
Короп, осетр, форель, тиляпія (до 600т на рік)
«Рибне господарство Усть-Ілімської ТЕЦ» ВАТ «Іркутськенерго» було останнім із спроектованих за часів колишнього СРСР найбільших рибоводних підприємств, які використовують теплу воду теплових електростанцій. Проектна потужність господарства становила 600т товарного коропа на рік. Основні виробничі потужності господарства складалися з 72 рибоводних басейнів, по 30м³ кожен, розміщених у опалюваному капітальному будинку виробничого корпусу. Усередині виробничого корпусу також розміщувалися малькова ділянка, приміщення оксигенаторної, кормокухні, ремонтної майстерні та електрощитової. До складу підприємства входили й інші капітальні будівлі: адміністративно-побутовий корпус, склад кормів із залізничним глухим кутом, насосна станція сирого осаду, приміщення мікрофільтрів і повітродувок, поєднане з насосною станцією, трансформаторна підстанція. Для очищення води використовувалися гідроспоруди: радіальні відстійники (2 шт.* 24м діаметром та 4м глибиною), ставки біологічного очищення (4шт.*320м*26-12м*4м), мулові майданчики (4шт.). Виробництво було енергоємним. Тільки циркуляція води (до 2500м³/год) забезпечувалася роботою 2-х циркуляційних насосів, по 160кВт кожен, і 2-х підвищувальних насосів, по 200кВт. Тепла вода з ТЕЦ надходила 2 трубопроводами д.у. 630мм, проходила через басейни з рибою, радіальні відстійники, ставки біологічного очищення, барабанні мікросітчасті фільтри та поверталася в зимовий час насосами назад у систему водоводів ТЕЦ. У літню пору року підприємство працювало у системі замкнутого циклу. Штатна чисельність персоналу підприємства становила 64 особи.
Проект рибного господарства Усть-Ілімської ТЕЦ виконувала організація «Братськенергопроект», яка раніше не мала жодного відношення до рибництва. Тому багато проектних рішень виявилися помилковими. Крім того, запуск підприємства припав на час, коли економічні реалії, в яких воно створювалося, різко змінилися (1995р). Витрати на електроенергію, тепло та воду для підсобного рибного господарства стали виділятися із структури витрат ТЕЦ на основне виробництво та ставитись на собівартість риби. Висока собівартість продукції стала проблемою. Для виправлення ситуації, практично від моменту пуску, інженерний склад Рибного Господарства, зокрема розробник реального ресурсу, розпочав перепрофілювання та реконструкції. За короткий термін на підприємстві з’явилися нові ділянки: осетрова, форельова, інкубаційна і для роботи з виробниками. Швидко було відпрацьовано технологію вирощування як коропа, осетра і форелі, а й таких екзотичних для Сибіру видів, як тиляпия і товстолоб (в очисних спорудах). Додаткове фінансування було залучено за рахунок виконання екологічних програм із зариблення Усть-Ілімського водосховища підрощеною молоддю пеляді, омуля та осетра.
Було обладнано власний цех з виробництва комбікормів (до 2т на добу) та цех глибокої переробки риби, який виробляв 58 найменувань готової продукції. Однак для виходу на повну окупність трохи забракло часу. Наприкінці 2001 року керівництво ВАТ «Іркутськенерго» ухвалило рішення ліквідувати господарство як збиткове. Не доросла до товарної маси риба мала бути утилізована, а дружній колектив, що склався, втратити роботу. Такого розвитку подій вдалося уникнути створення орендного підприємства. Із укладання договору оренди виробничих потужностей спеціально створене ТОВ «Усть-Ілімське рибне господарство» було змушене самостійно вирішувати безліч питань, виживаючи у непростих ринкових умовах. Нам довелося мінімізувати штатний розклад, відкрити фірмовий магазин «Жива Риба», орендувати постійні місця на міських ринках та побудувати власну мережу збуту в регіоні. Ми закуповували компоненти і самостійно виробляли комбікорми для товарної риби. У рік вироблялося, перероблялося і реалізовувалося до 160т коропа, 40т осетра і 20т форелі. Також для переробки та збуту закуповувалась океанічна сировина (оселедець, скумбрія та горбуша).
В 2003 году ОАО «Иркутскэнерго» произвело переоценку стоимости своих основных фондов, существенно ее увеличив. Пропорционально стоимости основных фондов увеличился и размер арендной платы за хозяйство. На таких условиях, а также с учетом других финансовых проблем (отсутствие оплаты за произведенное зарыбление Усть-Илимского водохранилища) ООО «Усть-Илимское рыбное хозяйство» отказалось от дальнейшей аренды основных фондов и вернуло их собственнику. Еще один год хозяйство «продержалось на плаву» в составе ТЭЦ, затем было закрыто и законсервировано.
Тепловодне рибництво в умовах, прирівняних до районів крайньої півночі – ризикована, витратна, але цікава тепер уже історія, яка, як ми переконані, може мати продовження у разі зацікавленої сторони (інвестора). Багатий досвід роботи в рибоводстві УІ ТЕЦ став основою для створення всіх наступних проектів. Зараз, завдяки накопиченому досвіду, це підприємство може бути за нашою участю відроджено. Ми готові виконати проект реконструкції господарства під УЗВ (установку замкнутого водопостачання), що змінить його економіку і дозволить перевести в розряд прибуткового бізнесу.
На фото: Заместитель Директора Абашин А.П. 2003г.